www.krolevets.com/forum www.krolevets.com/forum
Все про життя Кролевця. Приєднуйтеся!

www.krolevets.com


 
 ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Дошка оголошень на сайті Кролевця
Cьогодні: четвер березня 28, 2024 4:54 pm
www.krolevets.com/forum


Реклама на сайті Кролевця! - www.krolevets.com
Курсы НБУ
Язичницка Кролевеччина ( Язычество на Кролевеччине )

 
Нова тема   Відповісти    www.krolevets.com/forum -> Історія Кролевця
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
myzeu



З нами з: 27.05.09
Повідомлень: 209
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: субота грудня 04, 2010 6:24 pm    Тема повідомлення: Язичницка Кролевеччина ( Язычество на Кролевеччине ) Відповісти цитуючи

Дозволю собі нагадати про забуту тему.
В книгу 2006 р. вона не ввійшла (мій новий науковий керівник - жінка - не радила, інша жінка - археолог теж не радила). Може стаття слабка з наукової точки зору, але вона всеодно була опублікована в газетах (Карась А. Язичницька Кролевеччина // Кролевецький вісник. - Кролевець, 2004. - № 12. – 7 лют. – С. 6;
Карась А. Язичницька Кролевеччина // Ярмарок. - Суми, 2004. - № 10. – 4 бер. – С. 2;
Карась А. Язичницька Кролевеччина // Неделя. - Глухов, 2004. - № .. . – 24 апреля. – С. 3. Фрагмент статті підготовленої редакцією газети зі збірника Третьої науково-практичної конференції в м. Глухів.)
та з посиланнями на джерела на Глухівській конференції (Карась А.В. Язичницька Кролевеччина // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. Матеріали третьої науково-практичної конференції (16 квітня 2004) / Держбуд України; Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові: Ред. кол. Шемшученко Ю.С., Акуленко В.І., Казьмирчук Г.Д. та ін. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. – С. 41-45 )

Пропоную кролевчанам авторський варіант. На конференції стаття вийшла орфографічно підкоректованою. Якщо у когось будуть доповнення прошу дописувати, але по суті теми. Не смітіть своїми амбіціями, надавайте конкретний матеріал.
"Язичницька Кролевеччина.
В пам’ятнику початку XII ст. „Повести временных лет”, читаємо про слов’ян: „А інші сіли по Десні, і по Сейму, і по Сулі, і назвались сіверянами” /Повесть. – 1990. – С. 11/.
На територій Кролевецького району (1,213 тис. км2), що розміщений між річками Сейм та Десна, відомо більше тридцяти археологічних поселень та городищ. Часом це багатошарові поселення, де на протязі тисяч років на одному місці проживали люди.
Кілька тисяч років тому на високому березі річки, що носить зараз назву Реть, на Подолові (район Кролевця) поселились люди. Це була так звана епоха енеоліту. З’явилася ручна кераміка. Люди варили їжу. В Подолові було виявлено ямково-гребінцеву кераміку /Бєлінська, 2002. – С.25-26/. Немало сіл в районі мають тисячолітній культурний пласт землі, це поселення біля сіл Антонівка (бронзовий вік), Заболотове (неоліт, бронзовий віки, середньовіччя), Камінь (бронзовий, ранній залізний віки), Литвиновичі (неоліт, бронзовий, ранній залізний віки), Ленінське (Спаське) (бронзовий, ранній залізний віки), Любитове (бронзовий, ранній залізний віки), Петрівка (ранній залізний вік), Погорілівка (неоліт), Червоний ранок (Божок) (ранній залізний вік, середньовіччя). Тобто з певністю можна сказати, що територія району заселена вже більше п’яти тисяч років.
У що ж вірили люди на протязі цих тисячоліть? Кому поклонялися до християнства? Зараз без належного знання дохристиянських вірувань не можна зрозуміти історію української культури та літератури, бо вона оперує народними переказами, піснями, звичаями.
В „Історії Русів” читаємо: „Перед хрещенням всі слов’яни мали віру східних поган, і визначаючи єдиного Бога вседержителя, вважали символом і житлом його сонце, а знаряддям гніву - його грім, або перун. Тому і вшановували сонце запалюванням вогню як його образу, вкидаючи туди початки од всього ростучого, а празник сей називаючи купалою” /Історія, 1991. – С.39; Історія, 2001. – С.80/. Моделі пантеонів Богів народів Європи в структурному і за соціально-ідеологічним змістом були подібними /Запровадження, 1988. – С.14/.
Протягом тисяч років людина вірила, що все кругом неї живе, до природи ставилася як до істоти живої. Люди використовували місячно–сонячний календар, пов’язаний з сільськогосподарським циклом робіт. Людина обожнювала природу, надаючи різним її проявам божественні імена. Ця віра, після християнізації українських земель, називалася „поганською”, від латинського „paganus” – селянин /Іларіон, 1992. – С.16; Войнович, 2002. – С.612/. У містах поступово насаджувалося християнство, а в селах залишалася стара віра. Саме села й не давали забувати своїх українських звичаїв. Тому штучні голодомори на Україні були спрямовані на винищення селян, які були ближче до Природи і жили за її законами. Втративши більше семи мільйонів душ, шляхом найстрашнішої мученицької голодної смерті, ми втратили носіїв одвічної Звичаєвості української хліборобської культури /Добжанський, 2003. – С. 21/. Боярсько – князівська верхівка та візантійські (грецькі) ієрархи грубо, примусово насаджували християнство, знищуючи жерців – основних носіїв звичаїв, законів, переказів старовини /Запровадження, 1988. – С.13/. Християнство знищило ідолів, побудувало на місці капищ храми, вирубало священні гаї, біля джерел поставило каплички, винищило волхвів /Петров, 1994. – С. 245/.
Літом 2003 р. автор відвідав деякі села Кролевецького та Глухівського, в минулому, повітів. Помічається цікава особливість. На місцевості де зараз стоять клуби, а перед цим церкви – могли бути язичницькі капища (язичницькі храми), що мали дерев’яні культові святилища у вигляді круглого майданчика де стояла статуя божества. Місцевість дуже до цього підходить. Та про це й писав сам Митрополит Іларіон (Огієнко І.І.,1882-1972), що церкви ставилися саме на тих місцях, куди сотні років ходив український народ, приманюючи його таким чином до нової віри /Іларіон, 1992. - С.157; Петров, 1994. – С. 245/. Це виразно видно в селі Ярославець. В центрі села, біля озера Бичка, в минулому столітті виявлено археологічне поселення: „на месте где ныне стоит приходской храм,


Останній раз внесено зміни: myzeu (субота грудня 04, 2010 6:54 pm), редаговано 4 раз
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
myzeu



З нами з: 27.05.09
Повідомлень: 209
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: субота грудня 04, 2010 6:25 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

круглая площадь на возвышенном холме обведенная валом и глубоким рвом” /Черниговские, 1874/. В списку пам’ятників археології Сумської області воно ще не значиться. Схоже, що тут могло бути капище, куди сотні років люди ходили на поклоніння Богам Природи і Всесвіту. На місцині Золота Гора знайдені антропоморфні фігурки з білої глини яки нагадують язичницьких божків дохристиянської України-Русі /Коваленко, 2001. – С.3/. На кожному поселенні існувало місце для культових церемоній /Шилов, 1995. – С. 608/.
Самі назви в районі говорять про себе. Богокут – на південно східній околиці Кролевця, має добрі топографічні данні як для капища (боже місце, куток). Тут, на протилежному схилі, в 2000 р. була відкрита стоянка Давньоруського часу /Бєлінська, 2002. – С. 14/.
Село Божок (зараз Червоний Ранок) – назва говорить сама за себе, можливо саме тут стояв один з головних божеств присеймів`я. Місцевість в цьому не дає сумніватися. Тут виявлено найбільшу кількість археологічних поселень з часів неоліту до Київської Русі. Це височенний берег р. Сейм, з якого видно на кілька десятків кілометрів. Місцева легенда розповідає, що люди ходили до велет-дуба. Коли його спиляли – йшли поклонятися до пня. Урочище, де він стояв, і зараз носить назву „Пень-дерево”. Можливо, десь тут знайдеться пам’ятка на зразок всесвітньо відомого кам’яного Збруцького ідола (Тернопільська область) /Введение, 1987. – ил. лист цв. 1/. Про язичницьке походження назви села Божок писалося навіть в християнській літературі ХІХ ст.: „Божок и местностию и названием – указывает на языческую древность. Нынешняя местность Божка, глубокий овраг, приглашала к себе на житье в самые неспокойныя времена. По описи имений крупницкаго монастыря 1744 г. видим в числе земель с. Божка городище. Итак вблизи нынешняго поселения был когда-то город, с своим языческим божком, передавшим свое имя поселению... Итак в городке славянское язычество чтило Дажь бога” /Филарет, 1874. – С.417/. На південно-східній околиці села розміщено городище, що відноситься до раннього залізного віку і раннього середньовіччя. Якщо дивитись з нього в напрямку Сейма, то внизу під ним, біля с. Заболотове, розташовано ще чотири археологічні поселення бронзового віку. Після сильного вітру уламки тисячолітнього посуду лежать на поверхні піску. Ця територія заселена дуже давно. Весною 2004 р. городище мало розміри 43м на 75м. В центрі височина, начебто саме тут стояло божество.
Червона гірка – невеличке село біля р. Реть, з високими пагорбами (ще ретельно не обстежені археологами), які мають найвищу точку в околиці Кролевця (196 м). Красна гірка – свято, шанування красної весни в образі Богині кохання і материнства Лади (старша рожаниця) та її доньки Богині дівочої любові Лелі (молодша рожаниця, в народі ототожнювалися сузір’ям Великої та Малої Ведмедиці). Починалися хороводи, ігри на горах, долинах де завжди служили богам-кумирам. Навесні на Красних гірках найвідчутніше воскресіння Сонця Красного. Саме з цього часу, вважалося в народі, починав ходить серед людей Бог Ярило (свято весняного сонця) – покровитель землеробства, тварин, покровитель молодих дівчат. За старими віруваннями (вже мабуть в після християнський час) на Красних гірках люблять збиратися духи чоловічої статі (в той час як на Лисих горах –жіночої статі) /Войнович, 2002. – С.252; Речник, 2003. – С.76-77/. Свято Красна гірка мало чотири значення: релігійно-догматичне, землеробське, родинне і погребальне /Костомаров, 1993. – С.43-46/. В передмісті Глухова, що носить назву Красна гірка було знайдено фрагменти ліпної кераміки епохи бронзи (кін. ІІ тис. до н.е.), велику кількість ранньослов’янського матеріалу і залишки поселення Київської культури (ІІІ-V ст. н.е.) /Бєлашов, 2002. – С.11; Коваленко, 2004. – С.4/.
На старому Кролевецькому гербі міста архангел Михайло стоїть на змії. Змій в язичницький час був добрим генієм народу, символом мудрості, він охоронець кордонів, пов’язаний з плодючістю, водою, сонцем, вогнем, чоловіче запліднююче начало /Огненный, 1990. – С.402; Чмихов, 1992. – С.142/. Зображення Змія археологи знаходять на предметах побуту з VI ст. З приходом християнства Змій стає уособленням язичництва, тому на іконах з’являються архангели, які з ним борються, топчуть, стоять над ним, як на повергнутому


Останній раз внесено зміни: myzeu (субота грудня 04, 2010 6:52 pm), редаговано 3 раз
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
myzeu



З нами з: 27.05.09
Повідомлень: 209
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: субота грудня 04, 2010 6:26 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

ворогові. Що знайшло відображення і на старому Кролевецькому міському гербі. Значить, було з чим боротися на цій землі на початку XVII ст.
Християнство мусило пристосовуватися до старих вірувань українського народу. Старим богам і святам надавалися нові імена. Так Перуна замінили Михайлом Архангелом, Різдво Світла Дажбожого поєднали з народженням Ісуса Христа, Великдень із Паскою, Івана Купала з Іоанном Предтечею /Речник, 2003. – С. 62/ (в інших джерелах Перуна замінив Ілля) /Перун, 1990. – С.431/. Можливо, в нашій місцевості головним в пантеоні богів, як і в Києві, був Перун. Тому його і замінив архангел Михайло, як і в Києві. Християнський календар на відміну від народного часто відходить від астрономічного календаря. Так зимою „посівальники” посівають в сніг і долівку в хаті, замість посівання весною полів, призиваючи прилетіти „ластівку” яка в цей час замерзне, якщо прилетить. Під постійним натиском християнства велика частина народу забула свої звичаї, інколи доходячи до абсурду.
Ще триста років тому церква забороняла крашанки, гратися яйцями „на вбитки” (за старим язичницьким віруванням), ходити до криниць поклонятися водним стихіям /Іларіон. – 1992. – С.288/. Але побачивши, що не в силах боротися зі старими українськими (язичницькими) звичаями християнство мусило пристосуватися до старих вірувань українського народу. Так, церква спочатку забороняла ходити до води, але побачивши, що не в змозі боротися з цим почала „освячувати” криниці. Саме це ми бачимо на прикладі знаменитої на весь регіон Дубовицької криниці біля однойменного села.
На орнаментах кролевецьких рушників, що виготовлялися ще за царя, дуже часто присутній півень. В українській міфології півень - птиця бога грому та блискавки Перуна, що був вибраний головним в пантеоні богів князя Володимира, тому що вважався покровителем військових справ. Вважається, що півень заганяє нечисту силу по своїх місцях, коли він проспіває північ /Іларіон. – 1992. – С.76/. Може й на рушниках зображався здавна саме півень Перуна, який будив народ кожен день на нові діла зі сходом сонця, головного божества землероба. Виходить, що півні на кролевецьких рушниках ще один доказ на користь Перуна як головного божества в цьому краї.
Жіночі божества Рожаниць, можливо, мала кожна сім’я. Археологи знаходять її скульптурки. Збереглися Рожаниці і на кролевецьких рушниках, що за два століття розійшлися по всьому світу. Це відомі мотиви дерева Життя (Роду). Зображення родового дерева на дверях хат фіксуються ще навіть в ХХ ст. Чоловіки зображувалися на листку, а жінки – на квітках. Народилась дитина – домальовували квітку або листочок; померла людина – ставили хрестик /Лозко, 1994. – С.9/.
В „Слові о полку Ігореві” 1187 р. давні боги не біси, а виступають як предки, жодним словом не ображено стародавніх богів, хоч автор християнин. Академік Б. Рибаков вважав, що християнство за своїм змістом дуже мало відрізнялося від давньоруського язичництва, а протиставлення їх як двох протилежних систем було більше літературно-полемічним винаходом християнського духовенства ніж правдою /Рыбаков, 1987. – С.557/. Микола Костомаров доводив, що слов'яни не дивлячись на видиме багатобожжя визнавали одного Бога - батька природи. Єдинобожжя слов'ян не заперечне. Слов'янський Бог-Творець, як затверджував Костомаров, не сам створив світ, не розсіявся у своєму утворі, а тільки випустив із себе духів /Костомаров, 1992. – С.34-35/.
Християнство відрізнялося від язичества своєю релігійною сутністю. Для язичеського світогляду сфера божественного знаходилася в природі, християнство вивело бога за її межі, оголосило його надприродною силою, що керує /Толочко, 1987. – С.58/. Б. Рибаков писав, що слов'янське язичество у своїй основній сутності є насамперед первісна землеробська релігія /Рыбаков, 1981. – С.146/.
Заселеність, кілька тисяч років між двома великими річками Десною та Сеймом спонукає до думки, що десь тут на території району було одне з великих язичницьких святилищ


Змінено: myzeu (субота грудня 04, 2010 6:36 pm)
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
myzeu



З нами з: 27.05.09
Повідомлень: 209
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: субота грудня 04, 2010 6:31 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

регіону, куди збиралися Роди з великої місцевості до волхвів для отримання знань життя з Природою за її законами.

Посилання

Бєлашов, 2002. – Бєлашов В.І. Археологічне дослідження міста Глухова (огляд історичного і сучасного стану 1872 - 2000 р.р.) // Збереження історико-культурних надбань Глухівщини (Матеріали Першої науково-практичної конференції). – Глухів: РВВ ГДПУ, 2002. – 104 с.
Бєлінська, 2002. – Бєлінська Л., Звагельський В., Рання історія міста Кролевець // Нариси історії Кролевеччини. Науковий редактор Б.І. Черняков; Упорядкування, художнє оформлення: А.В.Карась. - Київ: ТОВ „3 Медіа”, 2002. – С.13 – 27: іл.
Введение, 1987. – Введение христианства на Руси / Ин-т философии АН В24 СССР; Отв. ред. А.Д. Сухов. - М.: Мысль, 1987. – 302, (2) с., (16) л. ил.
Войнович, 2002. – Войнович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664с.: іл.
Добжанський, 2003. – Добжанський Е. Місце звичаю в житті народу. – К., 2003. – 164 с.
Запровадження, 1988. – Запровадження християнства на Русі. Історичні нариси. – К.: Наукова думка, 1988. – 256с.
Іларіон, 1992. – Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. Історично-релігійна монографія. Препринт за виданням 1965 р.– К.: АТ „Обереги”, 1992. – 424с.
Історія, 1991. – Історія Русів. – К., 1991.
Історія, 2001. – Історія Русів / Укр. пер. І.Драча. – К.: Веселка, 2001. – 366с.: іл.
Коваленко, 2001. – Коваленко Ю. Археологічні пам’ятки Ярославця // Кролевецький вісник. – Кролевець. – 2001. – № 22. – 17 березня. – С.3.
Коваленко, 2004. – Коваленко Ю. Таємниці Глухівської землі // Соборний майдан. Газета державного історико-культурного заповідника у м. Глухові. – 2004. – Січень–лютий. – № 1. – С.4.
Костомаров, 1993. – Костомаров М. Слов’янськ міфологія. Свята язичницьких слов’ян // Хроника 2000. Украинский культурологический альманах. Випуск 1-3 (3-4) – К.: Довіра, 1993. – С. 42-62.
Костомаров, 1992. – Костомаров Н. Славянская Мифология. Выдержки из лекций читанных в университете св. Владимира во второй половине 1846 года // Хроника 2000. Украинский культурологический альманах. Выпуск 1. – К.: Доверие, 1992. – С. 34-51.
Лозко, 1994. – Лозко Галина Українське язичество. – К.: Укр.. центр духов. культури, 1994. – 96 с.
Огненный, 1990. – Огненный змей // Мифологический словарь. – М., 1990. – С. 402.
Перун, 1990. – Перун / / Мифологический Словарь. - М., 1990. – С. 431.
Петров, 1994. – Петров В. Передхристиянські релігійно-світоглядові елементи. Генеза народних звичаїв і обрядів // Енциклопедія українознавства. Том 1. Репринтне видання 1949 р. – К.: „Віпол”, 1994. – С.244-249.
Повесть. – 1990. – Повесть временных лет // Сердца из крепкого булата. Сборник. – М.: „Патриот”, 1990. – С. 9-159.
Речник, 2003. – Речник рідновіра. – К.: Трійця, 2003. – 126 с.
Рыбаков, 1987. – Рыбаков Б.А. Язичество Древней Руси. – М.: Наука, 1987. – 783с.
Рыбаков, 1981. – Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1981. – 607с.
Толочко, 1987. – Толочко П.П. Древняя Русь. Почерки социально-политической истории. – К.: Наукова думка, 1987. – 246с.
Филарет, 1874. – Филарет. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Книга 5. – Чернигов: Земская типография, 1874. – 448с. + родословная.
Черниговские, 1874. – Черниговские епархиальные известия, 1874 г. – № 331.
Чмихов, 1992. – Чмихов М.О. Духовна культура стародавнього населення України (протонеоліт - епоха бронзи) // Чмихов М.О. та ін. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – С. 142-169.
Шилов, 1995. – Шилов Ю.В. Прародина ариев. История образы и мифы. – К.: Синто, 1995. – 740с.: іл."

Нагадаю ще раз. Матеріал з Глухівської конференцій: шукайте в бібліотеках (Карась А.В. Язичницька Кролевеччина // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. Матеріали третьої науково-практичної конференції (16 квітня 2004) / Держбуд України; Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові: Ред. кол. Шемшученко Ю.С., Акуленко В.І., Казьмирчук Г.Д. та ін. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. – С. 41-45).

Часто бачу свої різні опубліковані відкриття в книгах та наукових конференціях в газетних публікаціях з підписами різних так званих "краєзнавців".
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
myzeu



З нами з: 27.05.09
Повідомлень: 209
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: субота грудня 04, 2010 8:50 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

Мапа другої половини 19 століття.
м.Кролевець, Богокут, Божок, Красная горка.
На думку автора можливі Капища - енергетичні центри.

Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
myzeu



З нами з: 27.05.09
Повідомлень: 209
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: вівторок грудня 07, 2010 4:06 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

В районі багато пам"ятників різним людям та вождям марксизму-ленінізму, і жодного нашим пращурам. Свого часу в музеї була створена дерев"яна скульптура присвячена нашим пращурам, що сотні років тому населяли наш край. Дехто вважає що це ідол. Кожний бачить своє!





Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    www.krolevets.com/forum -> Історія Кролевця Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі

Реклама на сайті Кролевця! - www.krolevets.com




Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group