|
www.krolevets.com/forum Все про життя Кролевця. Приєднуйтеся!
|
Попередня тема :: Наступна тема |
Автор |
Повідомлення |
myzeu
З нами з: 27.05.09 Повідомлень: 209 Звідки: Кролевець
|
|
Догори |
|
|
myzeu
З нами з: 27.05.09 Повідомлень: 209 Звідки: Кролевець
|
Написане: субота листопада 27, 2010 9:27 pm Тема повідомлення: |
|
|
Олекса Грищенко (1883-1977 ) – наш земляк
Його творами захоплювалися Пабло Пікасо, Фернар Леже, Альєр Марке, Поль Сіньяк, Кес Ван Дон ген. Його картини знаходяться в різних куточках планети /Абліцов, 1990. – С.171/. Написані ним книги з великою цікавістю читаються і сьогодні. Раніше, з певних міркувань, у нас він був забутий і водночас визнаний і добре відомий за кордоном - наш земляк художник, письменник, мистецтвознавець Олекса Васильович Грищенко.
Зоря його таланту зійшла в Кролевці, на Чернігівщині, навесні 1883 року. Багатодітна сім’я Грищенків, що мешкала на Загребеллі, поповнилась сином Олексієм, а людство – ще одним обдаруванням. У тридцять два роки пішов з життя батько, залишивши десятьох дітей /Грищенко, 1958. – С.5/. Діти виростали в праці.
З дитинства Олексій захоплювався малюванням. У прикажчика Барабаша за п’ять копійок міг купити три фарби: червону, жовту, синю. “ Ти матимеш ще й зелену, - сказав Барабаш, - для цього треба змішати синю з жовтою. І тут на моїх очах він зробив ту спробу, яка була для мене надзвичайним відкриттям”, - згадував згодом Олекса про свої перші кроки в малярстві /Грищенко, 1958. – С.32/.
Олексій вступає до Чернігівської семінарії. Часи навчання в Черні¬гові... Вони стають пам'ят¬ними для нього не тільки ґрунтовним засвоєнням знань, не тільки злетом юнацьких мрій. Тут він стає членом гуртка молоді, який веде сам Михайло Коцю¬бинський. Перший раз прийшов до Михайла Коцюбинського на Сіверянську вулицю. Довго стояв на ганку перед дверима, не наважуючись увійти. “Зате як щиро й сердечно прийняв мене Коцюбинський! Високий, лисий, з розмріяними очима! ...Я вийшов із гостинного дому майже опівночі ...Четверги в Коцюбинського, на яких я завжди бував, відігравали велику роль в моєму загальному розвитку. Це був медовий місяць у формуванні українського ренесансу: новість, захоплення, небезпека... Це тут я зустрів найбільших українських людей: Іллю Шрага, Миколу Чернявського, Миколу Вороного – політичних діячів або поетів” /Грищенко, 1958. – С.170/. Олекса студіював філологію, біологію в університетах Києва, Петербургу, Москви /Фундація, 1963. – С.3/. Ходив в Київську мистецьку студію. “Святославський – з борідкою ченця, рухливий, ентузіаст, член відомої п’ятірки в Москві і смертельний ворог Айвазовського, - був першим справжнім малярем на моєму шляху молодого митця” /Грищенко, 1958. – С.240/. В Москві вчиться у приватних школах мистецтв К. Юона (1908 – 1910) і І.Машкова (1910 – 1911) /Библиографический, 1976. – С. 199/. В ці часи він не пориває зв’язки з Михайлом Коцюбинським.
В одній із листівок за 8.04. 1909 року з Чернігова М.Коцюбинський написав ”Спасибі Вам за останній цікавий лист, мені подобалось, що Ви так любите малярство, бо коли що любиш, то з того щось вийде“ /Листівка, 1909 /а/. Коцюбинський знав життя і людей, тому його слова стали віщими. Дійсно, той, хто працює, віддає всього себе вибраній праці, той досягне успіхів у житті, а воно складалося для нашого земляка не шовковою доріжкою. В листі від 15 квітня 1909 р. з Чернігова М. Коцюбинський писав: “Любий Олексо Васильович! Спасибі за співчуття та добрі побажання. Пишу Вам коротко, бо на довший лист не спроможуся. Коли хочете оселитися на літо в гарному на Черніговщині, то я радив би такі чудові закутки, де для художника - рай: а це 1) Батурин 2) Седнев ( 25 верств од Чернігова ) 3) Новгородсіверск. Жаль тільки, що у мене нема там знайомих щоб допомогти Вам пристроїтись там. Спасибі за обіцянку одвідати мене (...(?). Я дуже і дуже радий буду побачитись з Вами та поговорити по душі...” /Листівка, 1909 /б/.
Серед оточення Грищенка – артисти, письменники, художники. Він подорожує по Європі, сприймає все очима художника, милуючись витворами мистецтв. Багато працює. Друкуються його дослідження: “Про зв’язки російського живопису з Візантією і заходом” (1913 р.), “Російська ікона як мистецтво живопису” (1917 р.), “Від імпресіонізму до наших днів” та інші. З 1909 року щороку бере участь у московських виставках /Митці, 1992. – С. 189/. В одній із своїх книжок він згодом напише, як приїхавши восени 1917 р. в Кролевець “У великій хаті, церемонно поклав я в руки матусі мою нову книжку про ікони. Подивилась на мене поверх окулярів, повела головою праворуч, ліворуч, і я помітив, як по її рожевій щоці покотилась сльоза” /Грищенко, 1967. – С.83-84/.
На двадцятій державній виставці Грищенко серед тих, хто проголосив маніфест “Цветодинамос и тектонический привитимизм “, в якому закликав повернутися до станкового мистецтва /Неизвестный, 1992. – С. 76/.
Після революції Грищенка в Москві обирають професором державних художніх майстерень, членом музейної колегії, колегії з охорони пам`ятників. Відігравав важливу роль в модерних мистецьких рухах, але “я з кожним днем все більше почав відчувати навколо себе якусь духовну пустоту, в якій все більшим дисонансом лунали, то глумливі, то дидактичні вигуки автора “Облака в штанах”. Мистецтво все більше служило пропаганді, галасливо, по-базарному” – напише Олекса Васильович /Грищенко, 1967. – С.97 /.
Внутрішній голос підказував йому кидати все поки ще не пізно. Відмовившись очолювати Третьяковську галерею, він їде в Україну, Крим і опиняється в Константинополі. Живе в злиднях, але малює, малює і малює. Тут американський колекціонер купляє у нього акварелі, це дає можливість художнику виїхати в Грецію, де знову працює і працює зачарований в море.
У 1921 році доля привела його у Францію, де він залишиться на все своє 94-х літнє життя. Двадцять його акварелей були прийняті Осіннім салоном у Парижі. Одружується з Лілею Лявлаж з Мобеж, оселяються в Кань, де жив і працював Ренуар. Подорожує по Європі і натхненно працює, що дає йому змогу виставлятися у паризьких галереях і салонах, особливо у Осінньому, де з 1931 року він стає постійним членом /Фундація, 1963. – С.3/.
У 1934 році у польському Львові виходить перша книга про О.В. Грищенка. Пише її Павло Ковжун і називає просто “Грищенко”. В ній автор скаже: “Олекса Грищенко – маляр з крові й кості ... (він) належить до тих українських творців, що виступаючи, мають уже величезне мистецьке надбання, з чітко окресленим і виробленим стилем, з величезною мистецькою культурою. Він певно і рішуче займає своє місце, яке давно приготоване йому на сторінках сучасного українського мистецтва ...” /Ковжун, 1934. – С.5/.
В 1937 р, у Львові організовують його персональну виставку. Друг по семінарії Ісаак Мазепа кілька годин просидів перед одним із полотен морського краєвиду.
О.В. Грищенко не тільки пише пензлем, а бере в руки перо. З його рук виходять книжки: “Два роки у Царгороді” (1931 р.), “Україна моїх блакитних днів” (1958 р.), “Мої зустрічі і розмови з французькими митцями” (1962), “Роки бурі і натиску” (1967), в яких розповідає про своє насичене подіями життя. Перед читачем встає різнобарвна Україна, про яку автор пише тільки з сердечною любов’ю.
У вересні 1943 року німецька авіабомба знищила будинок Грищенків, в ньому загинули всі роботи художника: портрети, етюди, книги.
З ініціативи художника Володимира Михайловича Руденка почалося листування з О.В.Грищенком, який в роки молодості приятелював з рідними Михайла Руденка в Кролевці. В.М.Руденко дав адресу Олекси Васильовича його рідним. З Франції, Італії пішли листи в Кролевець брату Петру, племінниці Наталії. З них дізнаємося про цікаві, насичені подіями, роки життя Олекси Васильовича. Ось уривки з окремих листів.
„Италия. 19.06. 1960 г. Мы уже за месяц (40 дней) побывали в разных местах Италии, на побережье Ливорно и пр. В Прато ездили три раза. Там дивный собор, дивные фрески.
Ванс. 2.01. 1961 г. Дорогая Таля, твоё длинное письмо получили в Париже после нашего путешествия на Канарские острова. Ты ошибаешься, до Вас не 1000 км, а 3000 км и мы сделали больше 5000 км. Твое интересное письмо попало во время большой рабты, как всегда Париж — колоссальная столица. Рождественские праздники и Новый Год провели в нашей модерной квартире в Вансе.
Ванс. 18.06. 1962 г. У нас тоже сплошной сад - поля роз. Зимой их продают, а летом собирают для парфюмерии...
9.06. 1963 г. Очаровательное путешествие белым пароходом пролетело из Италии на остров Эльба. Ехали тем же путем, что и Наполеон. Он провел в заключении несколько лет на острове. Вчера мы ездили в столицу острова, в дом Наполеона. Издали город, освещенный ярчайшим солнцем — чисто сказочный! Много работал, набирался сил. Уже в Италии было немало жарких дней. Завтра в шесть берем билеты на пароход на континент. Будем в Париже в конце июня, где предстоит масса работы.
Ванс. 4.04. 1966 г. Послезавтра отлетим из Ниццы через Париж в Нью-Йорк. Шесть часов лету. Выставка. Из Ниццы до Нью-Йорка 6000 км. Пробудем три недели”.
В свої дев'яносто два роки Олекса Васильович видав у 1975 році шість літографій, всього 200 серій, виконаних на основі його попередніх акварелей з Царгорода, Греції і Філадельфії. Кожна літографія була пронумерована і підписана власноручно автором.
З листів стало відомо, що в старій хаті Руденків зберігся портрет Марії Руденко, виконаний рукою Олекси Васильовича приблизно в 1912 році. Зараз вже немає нічого – все осіло в приватних колекціях.
В 1993 році в архіві Сумського комітету держбезпеки вдалося ознайомитися зі справами двох братів Олекси Васильовича, їх звинувачували у співробітництві із німецькими окупантами. Бо працювали в роки окупації. Що цікаво, Петро Васильович на допиті розповів про всіх братів і сестру, але промовчав про Олексу, що жив у Франції. Зрозуміло чому — щоб не зробили французьким, чи ще якимось шпигуном.
Помер Олекса Васильович, як нагадала йому іспанська циганка, на 94-ому році життя - 29 січня 1977 року, похований у місті Ванс на головному цвинтарі недалеко від входу.
В листопаді 2000 року приїхала в Кролевець з Франції українська письменниця Катерина Штуль поклонитися землі, де народився визнаний у всьому світі художник, з яким товаришували сім’ями протягом тридцяти років, вона була свідком останніх днів митця. Катерина Іванівна розказувала, що всі роки свого життя Олекса Васильович з любов’ю згадував свою землю, свій край, сумував за ним, матір називав тільки “матуся”, був дуже творчою натурою - створив близько двох тисяч картин.
Список використаних джерел
Абліцов, 1990. – Абліцов В. Свій образ світу // Що залишимо у спадок. – К., 1990.
Библиографический, 1976. – Библиографический словарь. Том 3. - М., 1976.
Грищенко, 1958. – Грищенко О.В. Україна моїх блакитних днів. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1958.
Грищенко, 1967. – Грищенко О.В. Роки бурі і натиску. Спогади митця. 1908-1918. - Нью-Йорк: Слово, 1967.
Карась, 1990. – Карась А. Загадковий Грищенко // Ленінська правда. – Суми, 1990. – № 242. – 18 грудня. – С.4.
Карась, 2002. – Карась А. Зірка його таланту зійшла в Кролевці // Ярмарок. – Суми, 2002. – № 37. – 12 вересня. – С. 2.
Карась, 2002. – Карась Анатолій, Олекса Грищенко // Сіверянський літопис. – Чернігів, 2002. - № 4. – С. 96-98: 2 репр.
Карась, 1994. – Карась А. Нове про Олексу Грищенка // Червоний промінь . – Суми, 1994. - № 14. – 2 квітня. – С. 3: іл.
Карась, 1990. – Карась А. Шанований світом і земляками // Маяк комунізму. – Кролевець, 1990. – №100. – 21 серпня. – С.3: іл.
Ковжун, 1934. – Ковжун П. Грищенко. – Львів, 1934.
Листівка, 1909 /а/. – Листівка М. Коцюбинського до Олекси Грищенко. – Чернігів, 8.04.1909. – Архів автора. м Кролевець.
Листівка, 1909 /б/. – Листівка М. Коцюбинського до Олекси Грищенко. – Чернігів, 15.04.1909. – Архів автора. м Кролевець.
Митці, 1992. – Митці України. Енциклопедичний довідник. – К., 1992.
Неизвестный, 1992. – Неизвестный русский авангард . – М. 1992.
Фундація, 1963. – Фундація Олекси Грищенко. Виставка. – Нью-Йорк, 1963.
з книги: Карась Анатолій. З історії Сумщини. - К., 2006. - С.38-42.
скачати книгу можна тут: http://krolevets.com/museum.php?books |
|
Догори |
|
|
MDV
З нами з: 23.11.08 Повідомлень: 29 Звідки: Сумская обл., г. Кролевец
|
Написане: вівторок листопада 30, 2010 9:26 am Тема повідомлення: |
|
|
Так же материалы о Грищенко можно прочитать на сайте "Кролевецкий виртуальный институт": http://vse.eu5.org/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=34&Itemid=56[/url]. В общем-то еще есть мысль опубликовать много фотографий, которые имеются в моем архиве, и постепенно выложить все письма художника, из Франции. Однако, на всё это требуется время и спрос... _________________ Это мой город! Здесь жили прадеды моих прадедов. А уж пришлые пусть себя ведут, как гости. |
|
Догори |
|
|
myzeu
З нами з: 27.05.09 Повідомлень: 209 Звідки: Кролевець
|
Написане: субота грудня 04, 2010 12:55 pm Тема повідомлення: |
|
|
фото Грищенко Алексей Васильевич.
1905 г. С.-Петербург. Университет.
|
|
Догори |
|
|
myzeu
З нами з: 27.05.09 Повідомлень: 209 Звідки: Кролевець
|
Написане: субота грудня 04, 2010 12:57 pm Тема повідомлення: |
|
|
1964 рік. В центрі - сивий.
|
|
Догори |
|
|
Кролевич
З нами з: 07.02.09 Повідомлень: 134
|
Написане: неділя грудня 19, 2010 10:40 pm Тема повідомлення: у MDV гасло фальшиве:судіть по ділах його |
|
|
Цитата: | Это мой город! Здесь жили прадеды моих прадедов. А уж пришлые пусть себя ведут, как гости |
Тільки ті місцеві, що пам"ятають діла предків, тримаються своєї землі, традицій та мови, можуть так сказати. Ви ж, МДВ, українську мову зневажаєте, так само як і тих, до кого пишете ваші послання.
ЧУЖИМ живете ви тут. |
|
Догори |
|
|
MDV
З нами з: 23.11.08 Повідомлень: 29 Звідки: Сумская обл., г. Кролевец
|
Написане: неділя січня 29, 2012 3:06 am Тема повідомлення: Коню педальному |
|
|
Цитата: | Тільки ті місцеві, що пам"ятають діла предків, тримаються своєї землі, традицій та мови, можуть так сказати. Ви ж, МДВ, українську мову зневажаєте, так само як і тих, до кого пишете ваші послання.
ЧУЖИМ живете ви тут. Bad |
Кролевецкий, Вы о чем!?. _________________ Это мой город! Здесь жили прадеды моих прадедов. А уж пришлые пусть себя ведут, как гости. |
|
Догори |
|
|
|
|
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете голосувати у цьому форумі
|
Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group
|