www.krolevets.com/forum www.krolevets.com/forum
Все про життя Кролевця. Приєднуйтеся!

www.krolevets.com


 
 ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Дошка оголошень на сайті Кролевця
Cьогодні: неділя квітня 21, 2019 3:18 am
www.krolevets.com/forum


Реклама на сайті Кролевця! - www.krolevets.com
Курсы НБУ
Щодо перейменування вулиць. Довідки про шанованих людей.

 
Нова тема   Відповісти    www.krolevets.com/forum -> "Просвіта" в Кролевці
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
pavlo



З нами з: 06.10.07
Повідомлень: 69
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: п'ятниця лютого 08, 2008 6:51 pm    Тема повідомлення: Щодо перейменування вулиць. Довідки про шанованих людей. Відповісти цитуючи

Короткі довідки про шанованих людей,
іменами яких пропонуємо перейменувати
вулиці міста Кролевеця


І. Імена, що відновлять пам'ять про знаменитих кролевчан

1. Віктор Федорович Зелінський – лікар, якого вже немає серед живих майже 40 років. Лікував усі хвороби. Люди називали його Лікарем від Бога, Професором. Після війни був змушений виїхати за межі Кролевця, бо безпідставно був звинувачений у співробітництві з окупантами. Працював у Воронежі. Ще й досі є багато кролевчан, які розповідають, що хотіли лікуватися лише в нього. Тому їздили у Воронеж. І домоглися, щоб його повернули у Кролевець. Після цього до останніх днів життя працював у Кролевецькій лікарні.
2. Віктор Іларіонович Дзюба (1936 – 2004), уродженець с. Веселі Гори, виріс без батька, який не вернувся з війни. Самотужки вивчився і став видатним військовим лікарем-стоматологом. Був головним стоматологом Симбірського військового округу і науковцем. Автор понад 40 наукових праць, кавалер багатьох нагород, відмінник охорони здоров’я СРСР. Проявився у нього і великий поетичний талант світового масштабу, лауреат 7 та 11-го Міжнародних Пушкінських конкурсів. Після 30-річного перебування за межами України повернувся в рідний край. Член Національної Спілки письменників України. В книзі «Визначні постаті України» (2004 р.) занесений до переліку імен, які є національною гордістю України. Похований у Кролевці на Ревиному кладовищі поблизу садиби його родичів.
3. Родина Огієвських з’явилася спочатку в с. Спаському, а потім у Кролевці десь після 1675, переселившись з правого берега Дніпра під час т. зв. «Руїни» разом з тисячами переселенців. Породичалися з місцевими козаками. У 18 ст. кілька представників цієї родини і їх нащадків були кролевецькими сотниками, або членами сотницького уряду. Їздили вчитися в Петербург і Константинополь. З цієї родини вийшли видатні вчені Василь Дмитрович і Василь Васильович Огієвські та ін. Садиба Огієвських – одна з 6 найдавніших архітектурних споруд Кролевця, що занесені до держреєстру пам’яток Сумської обл. 25 – 26 серпня 1859 р. тут перебував у гостях і на спочинку Т. Г. Шевченко, повертаючись з України в Петербург.
4. Родина Рудзинських – кролевецькі дворяни 19 ст., власники унікальної садиби, що знаходиться у південно-східній околиці міста. Збудував її Федір Павлович Рудзинський у 1820-х рр. – кролевецький повітовий лікар, колезький радник. Тут у 1844 і 1845 р. бував Т. Г. Шевченко, проїжджаючи в Україну з Петербурга. Весною 1845 р. створив портрет Йосипа Федоровича Рудзинського. Останнім власником садиби був Володимир Іванович Рудзинський, член Кролевецької міської думи. У 1920-х роках цей будинок став своєрідним сільським клубом, тут відбувалися сільські збори, діяв самодіяльний народний театр, потім початкова школа. В 60-і рр. ХХ ст. тут був відкритий дитячий санаторій. На приміщенні встановлена меморіальна дошка, що засвідчує перебування в садибі Шевченка і створення ним портрета Рудзинського.
5. Леонтій Григорович Риндя (1803 – 1875) – славетний кролевецький ткач. Ще замолоду був одним з найкращих майстрів, що виготовляли лляні ткацькі вироби на знаменитий Хрестовоздвиженський ярмарок. І хоч 1873 р. за вказівкою з Москви ярмарок перевели з Кролевця в Ромни, але кролевецькому ткачу пощастило… Випадок (!) звів його з постачальником бавовняної пряжі (білої і червоної). Леонтій виткав з неї рушники, що зачарували всіх своєю якістю і красою. Разом з сином Єремієм і внуком Іваном Ринді стали ткати такі чудові вироби, що аж ярмарок у Кролевці відновився… Новий вид ткання поширився і на інших ткачів і забезпечив їх роботою. Професіоналізм і підприємливість дружної і працьовитої родини зробили її не тільки відомою за межами краю а й започаткували дворянську гілку Риндіних… Внук же Леонтія Федір (по сину Семену), хоч і залишився безтитульним, але таким працьовитим майстром, що на початку ХХ ст. був відзначений на міжнародних виставках ткацьких виробів медалями (срібною в Парижі і золотою в Петербурзі). Одним з найславніших правнуків знаменитої родини був Олександр Михайлович Риндя (1951 – 2007) – відомий на Кролевеччині і за її межами музикант, композитор, поет, педагог, керівник самодіяльних колективів. Автор цілої збірки пісень, які сам створив.
6. Петро Михайлович Шевчик (1908 – 1983) – кролевчанин, ветеран війни 1941 – 1945 рр., заслужений лікар України. 23 роки (1951 – 1974) був головним лікарем Кролевецької ЦРЛ. За його ініціативою збудоване сучасне лікарняне містечко у 1958 р. і навколо нього посаджено дендропарк. Для цього з Міністерства охорони здоров’я запрошувався спеціаліст по парковому мистецтву. А флора привезена з Криму, з Тростянця і з Київського ботанічного саду. Все це з метою лікувального впливу на одужання хворих. Засновник народного хору, який був відомий далеко за межами Кролевця. Понад 10 років був його керівником і диригентом.
7. Зеров Микола Костьович (1890 – 1937) – український радянський поет-неокласик, тонкий літературний критик, першокласний перекладач давньоримської поезії. Професор, завідуючий кафедрою Київського інституту народної освіти. За високу інтелігентність, відданість рідній мові був підданий репресіям і страчений на Соловках разом з 1111 патріотами рідної землі. Довгі роки був пов'язаний з Кролевеччиною. Його батько Костянтин Іраклійович був інспектором народних училищ у Кролевці початку ХХ ст. Сім’я Зерових, найосвіченіших інтелігентів міста, мала садибу в центрі Кролевця. Розташована вона була на розі вулиць Радянської і Леніна, де тепер автобусна зупинка.
8. Василь Іванович Сухомлин (1918 – 2007) – кролевчанин, син багатодітного робітника, що помер на початку 30 рр. Але завзятий напівсирота старанно вчився. Закінчив Кролевецький технікум художній промислів. Як майстра слова відкрив його шкільний товариш Микола Лукаш. Друзі заснували рукописний журнал «ЛіАсМо» («Літературна асоціація молодих»). З цього почалася літературна діяльність. З 1939 р. в лавах Червоної Армії. Пройшов усю війну з початку і аж до кінця 1946 р. був у Червоній Армії. Після війни – завідуючий відділом районної газети. Автор багатьох збірок віршів, публікацій в газетах і журналах. Найвідданіше працював над темою Шевченкіани, написав про перебування Шевченка в Кролевці дві поеми.

ІІ. Імена Великих Українців, пов’язаних з нашим краєм

1. Олександр Довженко (1894 – 1956) – славетний кінорежисер, класик світового кінематографу, видатний письменник і художник. Народився в м. Сосниці на Чернігівщині. У 1914 р. закінчив Глухівський учительський інститут. Потім учителював, учився в Київському інституті. У 1918 – 20 рр. служив у Червоній Армії. Створені ним фільми – одні з найкращі у світі. З 1995 р. заснована Державна премія імені О. Довженка. 1999 року був визнаний Людиною року. Разом із Михайлом Грушевським визнано Людиною України ХХ століття.
2. Олександр Олесь (1878 – 1944) – уродженець м. Білопілля. Тяжке напівсирітське дитинство, злидні. Але бажання вчитися, творити робило його працьовитим. Ще в шкільні роки займався репетиторством. У 1906 р. вийшла його збірка поезій «З журбою радість обнялась» і принесла загальне визнання. Натхненно оспівував красу рідної природи, кохання, життєвої гармонії. Бард національного відродження України. У 1919 р. як член дипломатичної місії УНР змушений залишитися на Заході, бо на Україні його б знищили за щойно опублікований вірш про зрадливого «старшого брата».
3. Петро Калнишевський (1691 – 1803) – останній кошовий отаман Запорізької Січі, військовий і політичний діяч, дипломат, організатор освоєння козаками земель Нижнього Подніпров’я. Кавалер Золотої медалі Російської імперії… Але хоч був і справжнім авторитетом для російських царів, все одно його заарештували після ліквідації Запорізької Січі і відправили на Соловки в довічне ув’язнення. Сподівалися на покаяння… Але він не покаявся. Там і дожив до 112 років, там і похований. Шанує його вся Сумщина, а особливо Ромни, біля яких він народився в селі Пустовійтівка.
4. Леонід Глібов (1827 – 1893) – славний український поет-байкар. Полтавець за місцем народження. Вчився в Ніжині. Жив і працював у Чернігові (Кролевець тоді і аж до 1939 р. належав до Чернігівщини). Писав байки, де викривав хижацьку психологію. Також дитячі вірші. Його вірш «Журба» («Стоїть гора високая») – дуже поширена на всій Україні народна пісня.
5. Іван Богун (? – 17.11.1664) – український полководець, герой визвольної війни 1648 – 1654 рр. під проводом Б. Хмельницького. У 1659 р. очолив антишляхетське повстання. Був розстріляний поляками під Новгород-Сіверськом у 1664 р. Там тепер йому стоїть пам’ятник. Український народ свято береже пам'ять про народного героя. Вулиці, площі, парки в багатьох містах носять його ім’я.
6. Оксана Петрусенко (1900 – 1940) посідає особливе місце у плеяді славних українських співаків. Жінка з унікальним талантом, чарівною вдачею і коротким, але таким яскравим життям. Батько її був хворий, тому дитинство її пройшло в злиднях. Але з 10 років допомагала вона родині співати в церковному хорі. З 14 років працює на заводі. Але про пісню ніколи не забувала. Вже в 19 років неповторно співала партію Одарки в опері «Запорожець за Дунаєм». Коли почули її голос впливові люди, то допомогли вступити до Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Слухачі одержували надзвичайну насолоду, слухаючи її виступи. Подорожувала з виступами по Україні, виступала і в Кролевці. Кролевчани десятки років пам’ятали її виступ 30-х років у будинку, де тепер знаходиться Будинок дітей і юнацтва, і розповідали, як були зачаровані й голосом і вродою. Сама шила собі і своє вбрання. Про неї казали, що вона є одним із титанів вокалу. Сам Сталін був зачарований… і подарував їй сувенір. Запрошували в Москву. Але вона залишилася в Україні.
7. Пантелеймон Куліш (1819 – 1897) – славний український письменник і поет, батько українського правопису («Кулішівки»), друг і соратник Т. Г. Шевченка. За участь у Кирило-Мефодіївському братстві зазнав заслання в 1847 – 50 рр. Один з перших перекладачів на українську мову Святого письма. Історик, публіцист, осмислювач долі рідного народу. Щоб народ міг здобувати освіту, створював і видавав «метелики» -- книжечки для народу. Народився і виріс у Воронежі, часто бував у наших краях.
8. Борис Грінченко (1863 – 1910) – талановитий український письменник і громадський діяч. Уродженець Сумщини (хутір Вільховий Яр). Працював у Чернігові. Видавав для народного читання багато книжок. Відзначався величезною працьовитістю, любов’ю до рідного краю. Все життя віддав служінню народу.
9. Леся Українка (1871 – 1913) – поет, драматург, перекладач, активний громадський діяч. Всесвітньо відома своїм талантом, самобутнім голосом, полум’яним серцем, мудрим розумом. Геніальна дочка українського народу. Хоч і прожила всього 42 роки і в тяжкій боротьбі з туберкульозом (з 9 років). Але була зразком міці людського духу. Не раз бувала в родичів на Сумщині.
10. Марко Вовчок (1833 – 1907) – славна українська письменниця. Її твори щиро народні за змістом і мовою. Велику роль її творчість відіграла в боротьбі з кріпаччиною. Не раз проїжджала через Кролевець по дорозі до Новгород-Сіверська.


ІІІ. Імена Великих Українців

1. Михайло Грушевський (1866 – 1934) – видатний український історик, археограф, літературознавець, фольклорист, науковець світового масштабу. Перший президент УНР. Вчений-енциклопедист. Автор близько 2 тисяч наукових праць. Визнаний «Людиною України ХХ століття».
2. Григорій Сковорода (1722 – 1794) – видатний український просвітитель, філософ, поет, педагог. Знав 5 мов, об’їздив всю Європу, ознайомився з культурою багатьох її країн. Викладав у Переяславському колегіумі, потім у Харкові. Переслідуваний за прогресивні погляди, полишає цивілізований світ, стає мандрівним філософом і письменником. У своїх творах утверджував високі моральні якості людини.
3. Олесь Гончар (1918 – 1995) – всесвітньо відомий письменник. З 3 років сирота, жив у діда і бабусі в селі. Вже в дитинстві став писати вірші і дописи в журналах. Закінчив інститут, став учителем. З перших днів війни на фронті, добровольцем пішов. Про війну, яку сам побачив і переніс, написав книгу «Прапороносці». Книга витримала 150 видань. Був головою Спілки письменників України, головою комітету Захисту Миру. У 1968 р. написав книгу «Собор», де засудив пустоту і моральну деградацію суспільства і визнав за необхідне почати духовне відродження. Цензура книгу не пропустила… Тільки всесвітня відомість автора зберегла йому життя.
4. Василь Стус (1938 – 1985) – совість нації, поет, перекладач, літературознавець, громадський діяч. Весь світ знає його як зразок найблагородніших рис української людини. Книги його перекладено 7 мовами. Історик за освітою. Всіх вражав колосальною ерудицією. Таким людям шлях у брежнєвські часи був лише в концтабори. Бо був «патологічно чесний» (такий діагноз записаний у спостереженнях слідчих). Через те замучений у концтаборах Мордовії, Магадану, Пермі. У 1985 р. висунутий на здобуття Нобелівської премії… Щоб не випустити його на свободу, тюремники убили його в ніч на 4 вересня 1985 р.
5. Максим Рильський (1895 – 1964) – один з найбільших поетів України, поет-класик, що сповідував своєю творчістю правду, любов і красу. Видатний інтелектуал, учений, перекладач, знавець слов’янських літератур. Людина чесного серця, чистих помислів. Гуртував навколо себе молодих літераторів, зокрема і нашого Миколу Лукаша. Академік АН СРСР і АН УРСР.
6. Вячеслав Чорновіл (1937 – 1999) – полум’яний борець за справедливість. За незалежність України, за щастя народу. Народився і виріс у сім’ї учителів на Звенигородщині (Черкаська обл.). Журналіст, високоосвічена людина. За правдиву і сміливу життєву позицію зазнав політичних репресій. 1967 р. – арешт, ув’язнення. 1972 р. – друге ув’язнення, Якутія. У 1985 р. повернувся в Україну. З 1992 р. – голова Народного Руху України. В 1991 р. – кандидат у Президенти України. Загинув у 1999 р. за нез’ясованих обставин. У 2000 р. присвоєно йому звання Героя України (посмертно).
7. Василь Симоненко (1935 – 1963) – син Полтавщини, виріс у тяжких умовах, без батька. Після 5 класу у школу ходив щодня пішки за 9 км. Але вчився відмінно. Закінчив Київський університет. Став висококласним журналістом, зіркою української поезії. Щирий і чистий від природи, душею повірив у торжество правди після розвінчання культу особи Сталіна. Став жити за законами свободи і демократії, проголошеними в часи Хрущова. І у 28-річному віці помер… Лише в незалежній Україні його твори були надруковані і введені до шкільної програми.
8. Пилип Орлик (1672 – 1742) – видатний український гетьман, політичний діяч, дипломат. Послідовний борець за незалежність України. Автор Першої Конституції Української держави. Був старшим писарем у Батурині, потім генеральним писарем всього Війська Запорізького. Високоосвічена українська людина першої половини 18 століття.
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Людмила



З нами з: 22.05.07
Повідомлень: 174
Звідки: Кролевець

ПовідомленняНаписане: понеділок лютого 11, 2008 9:41 am    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

Дякую, Пашо.
Якщо когось зацікавила ця інформація, надаю список літератури, звідки можна дізнатись більше.
1. Сто видатних українців. Київ, 2006 р.
2. Українська літературна енциклопедія. К., 1990 р.
3. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. К.: „Український письменник”, 1995 р.
4. Сверстюк Є. „Вибране”. Київ, 1999 р.
5. Жулинський М. „Із забуття – в безсмертя”. К.: „Дніпро”, 1990 р.
6. Історія української культури. К.: „Либідь”, 1994 р.
7. Україна. Путівник. К.: „Смолоскип”, 1995 р.
8. „Дніпрова хвиля”. Хрестоматія. К., 1989 р.
9. Лавріненко Ю. „Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933”. К.: „Смолоскип”, 2002 р.
10. Хрестоматія з української літератури ХХ ст.. К., 1978 р.
11. Солод Ю. „Українська література для студентів та абітурієнтів”. К., 1996
12. Турченко Ф.Г., Панченко П.П. „Новітня історія України, 1945-98, підручник для 11 класу”. К., 2000 р.
13. Короткий довідник з літературної Сумщини. Суми, 1991 р.
14. Відроджені імена Сумщини (бібліографічний покажчик). Суми, 1991 р.
15. Соколовський О., Богун. „Український центр духовної культури”. К., 1996 р.
16. Симоненко В. „Берег чекань”. К., 2001 р.
17. Сухомлин В. „Тарасові рушники”. Суми, 2005 р.

Дуже рекомендую наступне посилання на українську електронну бібліотеку:
http://exlibris.org.ua/
Можливо, тоді дещо для тих, хто сумнівається, питань стане менше.
_________________
Я - все, що я люблю... (Л. Костенко)
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення Відіслати e-mail
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    www.krolevets.com/forum -> "Просвіта" в Кролевці Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі

Реклама на сайті Кролевця! - www.krolevets.com




Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group